Скорочується популяція бабака в Україні

Повернутися в розділ Зелена свідомість
Поділитися з друзями -



День бабака на Харківщині проходить з початку 2000-х.
Це свято з’явилося завдяки науковцям біостанції Харківського Національного університету імені Каразіна. Щороку 2 лютого  сюди, у село Гайдари Зміївського району, навідуються десятки телеканалів. Щоб зняти процесс віщування на камери та розказати глядачам, яку весну передбачив черговий Тимко.


Розказати та захистити

Традиція віщування від бабака про те, якою ж буде весна, відома загалу з американського культового фільму «День бабака». Фахівці біостанції намагаються використати це інфопривід для популяризації тварини та щоб привернути увагу до проблеми - скорочення популяції. Бо бабаків в країні стає все менше.

Активна сільськогосподарська діяльність призвела до скорочення степового біому.  До степу раніше відносилося понад 40% сучасної території України. Аграрне виробництво у промислових масштабах ланцюгово призвело до значного зменшення ареалу існування бабаків. Іде катастрофічне зменшення популяції реліктового виду цих гризунів.

Крім того, ці тварини є об'єктом полювання. Хоча вони не відносяться до польвих шкідникив, бо зовсів не вживають зернові. Їжа бабаків - трава. М'ясо, хутро, цінний жир - ось що робило їх об'єктом здобичі, загрожуючи колоніям бабаків. Останні десятиріччя додалося також "спортивне" полювання. Це так званий "вармітінг", тобто демонстрація технічних характеристик нарізної зброї на живих мішенях.  Бабак - соціалізована тварина, контактна та допитлива. Це дуже легка здобич для "розваг" полювальників. Піковий рік з найменшою кількістю тварин в Україні за дослідженнями вчених був 2011-й. 




Доктор біологічних наук Віктор Токарський відзначив, що за останні двадцять років в Україні кілька раз намагалися реакліматизувати бабаків, розселити їх на більшій території. Але на жаль, це не дало результату, високі витрати були марними. Аналіз реакліматизації показав, що для вдалого переселення бабаків треба, в першу чергу, вивчити екологічну придатність території для проживання цього виду.


Дебют Тимка ІІІ

Представник третього покоління віщунів з біостанції Тимко ІІІ ще маленький. Так вийшло, що вигодовувати його довелося з пляшечки з молоком, як дитину. Виходити бабачка допомагала молодший науковий співробітник ХНУ ім. Каразіна Надія Токарська. 

Тіні бабакової у 2018-му ми не побачили, бо сонця не було. Вчені сказали, що за прогнозами весну чекати варто з середини березня. А на додаткові питання, чи є життя на Марсі, Тимко обрав схвальну відповідь. У лютому 2017-го  "так" обрав і його попередник Тимко ІІ щодо запровадження безвізу для в'їзду в ЄС у поточному році. 






Звернення до Мінекології


У зверненні вчених-біологів до Міністерства екології та природніх ресурсів Харківського НУ імені Каразіна, що зачитали студенти біологічного факультету, йшлося про необхідність захистити найбільшу степову тваринку України. 



«На жаль, в останні десятиліття, до видів, що зникають можна з упевненістю приєднати і степового бабака, символічного для українських степів звіря. 
Запорукою стратегії по збереженню степового бабака та запобіганню деградації популяції цього реліктового виду, а також раціонального використання його потенціалу є,
- по перше, моніторинг чисельності поселень та вивчення сучасних екологічних умов мешкання бабаків,
- по друге, охорона та приведення до відповідного екологічного стану придатних до їх мешкання територій.
Виконавцями та координаторами моніторингових програм в більшості випадків є науковці, а значна кількість цих програм виконуються повністю або частково за власний рахунок самих виконавців. Це значного впливає на результативність моніторингу. Враховуючи вищезазначене, вважаєм за необхідне звернути Вашу увагу на ситуацію, що склалася з популяризацією бабака у Україні та тендецію до зникнення цього реліктивного виду».


Біостанція потребує оновлення

Гостей тут приймали дуже привітно, гарна організація, допомагали і місцевий ротарі-клуб, і громадські об'єднання, що опікуються збереженням довкілля. Був кулеш, гаряче чаювання, всі були задоволені прийомом та атмосферою, бо Харківщина зустрічала морозною сніжною погодою.



Біостанція розташована за 50 км від Харкова, у мальвничому місті на березі річки Сіверський Донець. Має славну історію, була створена з ініціативи видатного ботаніка Володимира Митрофановича Арнольді. У березні 1914 року в Університеті затвердили «Положення про біологічну станцію», а почала вона роботу у 1917 році. 

Станція займає частину нагірної діброві на території Національного природного парку «Гомільшанські ліси». Це місце проведення наукових досліджень та студентської практики біологічного факультету ХНУ. Довідник вказує, що тут представлені майже всі типи ландшафтів, характерні для лісостепу України: широколисті і хвойні ліси, заплавні і суходільні луки, залишки степової рослинності, широка заплава річки, озера, болота.Тобто, в одному місці знаходяться унікальні умови для дослідженяя різноманітної флори і фауни. Росте більшість відомих для регіону рідкісних і зникаючих рослин.

 


У природних місцевих умовах біостанції бабаки не селяться. Живу колекцію бабаків університетські науковці  збирали з  початку 1980-х років, з різних регіонів колишнього СРСР, вивчали питання доместикації цих тварин. Сірі бабаки, в тому числі провісник погоди Тимко, живуть у вольєрах на території. На жаль стан багатьох будівель біологічної станції ХНУ імені Каразіна в селі Гайдари потребує уваги та модернізації.


Можливо, щорічна медійна увага зможе не тільки транслювати бабачине віщування, але і приверне увагу до необхідності знайти ресурси для більш комфортних сучасних умов для досліджень та побуту науковців.

Білозерова Лариса

Дякую Харківському прес-клубу за організацію прес-туру під час проекту "Реформи в Україні очима журналістів регіональних медіа" 

 

ТЕХНІЧНИЙ ПАРТНЕР ПРОЕКТУ

Skachgroup - розробка і супровід інтернет-проектів