Як перетворити сміття у вторинні ресурси

Подорожуючи Польщею, у великих і малих населених пунктах бачиш чимало різнокольорових контейнерів для роздільного збирання сміття. Власне, в Україні теж намагаються запровадити подібне, але поки що з меншим успіхом. Полтавчанка Марія Бородай, яка вже два роки працює у Варшаві, звісно, і з власного досвіду, і з польських медіа більше знає, як у сусідній країні збирають і переробляють відходи.

Згідно з даними Євростату, поляки створюють не так вже й багато муніципального сміття: трохи більше 300 кг на рік. Лідерами в цій гонці споживачів є Кіпр (760 кг), Швейцарія (707 кг) та Люксембург з Данією (по 678 кг та 673 кг відповідно). У Євросоюзі у приклад іншим країнам ставлять Данію, де захоронюється лише 3% від загального обсягу відходів (близько 20 кг на людину в рік), а також ФРН і Нідерланди – менше 1%.У кінці списку Болгарія та Румунія (практично 100% захоронення муніципального сміття). Від спалювання побутових відходів Євросоюз намагається відмовитися.Але є парадокс: піонери екологічного руху, які першими створили сміттєспалювальні заводи, нині стали аутсайдерами: у тій же Данії спалюється до 40% сміття
– Сміття – чи найбільший головний біль сучасної цивілізації. В принципі, концепція роботи з відходами загальновідома: те, що стало непотрібним, спробуй використати повторно (мережа центрів збирання та обміну речами, букросинг, секонд-хенд аукціони); що можеш – відсортуй і відправ на переробку; видали інші цінні ресурси (наприклад кольорові метали з електроніки, енергію від спалювання того, що горить) і тільки решту захорони на звалищі. Маріє, а як у Польщі?
– Тут повсюдно є майданчики для роздільного збирання сміття, де є «мокрі» та «сухі» контейнери різних кольорів. В «сухі» викидається те, що можна переробити – пластик,
скло, папір і картон. У «мокрі» – решта, включно з органічними відходами. Як правило, майданчики з «сухими» контейнерами загороджені решітками на замку – від бомжів, а в мешканців кожної квартири є ключ. Подеколи можна зустріти й окремі контейнери для відходів кухні, для непотрібних іграшок та одягу, які пізніше знайдуть другого власника,
причому їхня конструкція така, що дістати з них нічого неможливо. Все більше стає контейнерів для збирання електроніки, напис на яких попереджає про те, що за викидання її на смітник загрожує штраф у 5000 злотих (близько 15 000 гривень).
Жителі платять лише за вивезення «мокрих» відходів.

– І скільки це коштує?
– Сім’я з 4-х осіб щомісячно платить 48 злотих, тобто приблизно 12 євро.

– Чи всі поляки настільки екологічно свідомі того, що сміття треба сортувати й виносити в різні контейнери?
– На жаль, ні. Чимало жителів все викидають в один контейнер.

– Маріє, чи підвищилися «сміттєві» стандарти у Польщі після її вступу до Євросоюзу у 2004 році?
– Так. Польща має виконувати європейські вимоги і в цій галузі. Якщо зараз тут переробляється близько 20% відходів, то до 2020 року ресайклінг муніципального сміття має становити 70%. Якщо Польща не виконає цю умову, то платитиме великі штрафи. Однак Євросоюз одночасно допомагає технічними рішеннями проблеми (головний експортер технологій – Німеччина). Він же й дає частину коштів на реалізацію проектів зі сміттєпереробки.

– Я читала, що з 1 липня 2013 року у Польщі почав діяти новий закон, що регулює порядок вивезення й переробки сміття, який викликав бурхливу реакцію у польському суспільстві.
– Так, цей закон був розроблений у міністерстві на-вколишнього середовища і має на меті поліпшити стан довкілля, покласти край несанкціонованим звалищам й змусити населення сортувати відходи. Крім цього, нові правила повинні стимулювати розвиток підприємств, що переробляють вторинну сировину. Громадська думка розділилася майже навпіл: одна половина поляків була задоволена законом, інша його не схвалювала. Новації полягають у тому, що кожне домашнє господарство відтепер зобов’язане укласти договір з органами самоуправління на вивезення сміття, інакше буде оштрафоване. По-друге, ті, хто не хоче сортувати сміття й викидати пластик, скло й папір у спеціальні контейнери, платитимуть за вивезення сміття на 20% більше.

Основне гасло сьогодення: відсортоване сміття – не сміття, а вторинні ресурси. І загальноєвропейський підхід до цього такий: налагодити роздільне збирання сміття, закрити місцеві звалища й побудувати сміттєсортувальні станції на укрупнених звалищах; продати вторинні ресурси зацікавленим підприємствам; з органіки отримати компост, а що непридатне для компосту – захоронити й отримати біогаз, і тільки решту прикопати на полігоні. Місцеві польські райони (ґміни) вільні самі вирішувати, які технології застосовувати. Тому в різних населених пунктах технічні рішення різні.

Розмовляла Яна Калашник