Чернівці. Місто і люди.


Чернівці це справжня історія в будівлях. Тут зібралися  одразу кілька епох та архітектурних стилей – австро-угорський модерн, італійський ренесанс,  румунський конструктивізм, радянське масове будівництво. Місто гарно збереглося, війни та буремні революції пощадили його, хоча час, безумовно, працює проти будівель. Та головне багатство Чернівців – активні громадяни, що люблять своє місто.    

З потяга о шостій ранку нас зустрічала людина-легенда. Хоча я зрозуміла це значно пізніше.  Втім, як виявилось, Чернівці багаті на активних і небайдужих людей. Артем Жук, а для місцевої тусовки – чомусь «Кетчуп», зустрічав з потягу Київ-Чернівці групу журналісток, що приїхали за програмою «Схід і Захід разом – простір діалогу». 

Група була не тільки зі сходу, журналістика регіональних видань центру та півдня також була представлена. На стажування для зустрічі з активною громадою, колегами та місцевою владою ми приїхали на запрошення кількох громадських організацій та міжнародних фондів.

Парклети – нова міська тенденція
Більш детальне знайомство з містом почалося з улюбленого проекту Артема – парклета, що знаходиться на площі.  Я вперше чула це слово, тож перепитала. Виявляється, воно походить від англійського  рarklet , означає  продовження тротуару на кілька автомобільних паркомісць. Ці модернові конструкції з лавочок та невеликих клумб забезпечують не тільки  більше простору для спілкування пішоходів, але, як в Чернівцях, надають можливість комфортно відпочити водію.

Артем Жук, підприємець та громадський активіст 

Наприклад, я поспілкувалась з таксистом, його машина стояла за парклетом. На питання, як йому ця ідея, він схвально киває.  Каже, що йому подобається цей зелений куточок і додає, що раніше на цьому місті стоялиі контейнери зі сміттям від сусідніх кафе та магазинів. 



На першому чернівецькому парклеті журналістки спілкуються з активістами Тарасом Прокопом та Артемом Жуком


Водій до речі був здивований, що парклет розрахований на те, щоб на майданчику не паркувався неорганізований транспорт, а був громадський простір для вільного пересування і відпочинку громадян. Він свято вірив, що ця естетична конструкція тут для того, щоб йому було де покурити, поки він чекає клієнтів. І недопалки, що лежали на бруківці поряд були досить красномовним підтвердженням слів таксиста.


Проте активісти постійно моніторять порядок та чистоту свого об’єкта. Провели освітлення, поки це гірлянда з ламп накалювання, проте сказали, що згодом, може мінятися на економні лампи. Справа за фінансуванням. Облаштування першого чернівецького парклету коштувало 20 тисяч гривень. Виготовили його на місцевій меблевій фірмі, встановили восени 2015 року. Прив’язку архітектори обирали таким чином, щоб не займати організовані паркувальні місця, бо їх нестача також одна з проблем міста.  

Ідея чернівчанам сподобалася, навесні 2016 було встановлено вже другий парклет на Соборній площі.

Європейська мода на таке оформлення громадського простору прийшла в Україну  нещодавно. Перший було збудовано рік тому в Івано-Франківську. Правда,  спроба «відвоювати» частину дороги перед кав’ярнею, де зазвичай паркувалися автомобілісти, не всім сподобалася. Місцева влада розпорядилася  його демонтувати та перенести на тротуар поближче до обладміністрації.

Перший в Україні парклет у Івано-Франківську, фото з  сайту міста
 

Кроки до безпечного та комфортного міста

Чернівці мають імідж міста трохи містичного, з таким особливо делікатним відношенням до міського простору. Є навіть легенда, що вулиці тут колись підмітали пучками троянд. І як доказ тому, закохані у свое місто городяни, встановили цю скульптуру на історичній будівлі банку біля Центральної площі міста.

 



Зараз часи більш раціональні. Тож наступним «вуличним» напрямом роботи чернівецьких активістів є контроль за вільним пересуванням містом людьми з інвалідністю, дитячими візками тощо. Це облаштування тротуарних з’їздів, боротьба з недружнім  паркуванням на тротуарах та пішохідних переходах. Є практика, коли активісти, викликають поліцію, побачивши порушення правил паркування. А автомобілістами-порушниками, наприклад, іноді бувають міські чиновники чи робітники органів правопорядку. При цьому штрафи виписуються, не зважаючи на особистості.

Я також  помітила випадки такого нот-френдлі паркування з перекриттям тротуару.

Недолуге паркування, пішохідний тротуар заблоковано

  
До того ж бачила ситуацію, як наш небайдужий активіст Артем телефонував у поліцію, попереджаючи, що за кермо конкретної машини сідає людина з, можливо, завищеною кількістю проміле алкоголю в крові. І це дійсно прояв відповідальності перед громадою. 

Ще важливий напрям роботи для збереження міста-музею – контроль за тим, щоб в історичних будівлях не встановлювали звичайні пластикові вікна чи робили клаптикове утеплення, псуючи не тільки вигляд будівли, а і порушуючи нормативні документи. Активістами складається заява про порушення, влада реагує і це може закінчитися не тільки штрафом. Власникам житла доводиться демонтувати елементи «покращяння», безумовно,  за рахунок порушника.

Культурні проекти

Дуже цікавим було знайомство з представником організації Rosa Collective Володимиром Гуцулом. «Я працюю в науковій бібліотеці, ще фотографую. Наша ініціативна група старається залучити громади для роботи з історичним простором та культурною «інтервенцією».



Володимир Гуцул - актвіст Rosa Collective


В 2015 році  під час реалізації проекту  «Тимчасова видимість» команда активістів досліджувала різні закинуті історичні будівлі Чернівців.  Після підготовчого періоду на цих локаціях проходили мистецькі акції. Мешканці могли ознайомитися з історією будівель, що по сусідству, та подивитися іншими  очима на закинуті куточки свого міста. В проекті приймали участь культурні активісти, архітектори, представники громадських організацій та ініціативних неформальних груп.

Основною метою було, щоб трохи віддалені від туристичного ядра, але не менш цікаві історично і архітектурно, вулиці отримали нове життя. Щоб закинуті міські простори проявилися та перетворилися на мистецькі осередки. Це, на думку організаторів проекту, дозводило б урізноманітнити культурне життя міста.

На думку Володимира Гуцула проект вдався частково. Так, мешканці радо приймали участь у підготовці свята та у самих заходах. Проте, після того, як активісти залишали організовані зони відпочинку та мистецькі конструкції, вони не вважали їх настільки «своїми», щоб взяти на себе відповідальність підтримувати поточний стан споруд. Наприклад, на проектній локації по вулиці Анрі Барбюса, де раніше у Чернівцях був найбільший єврейський район, потроху, за рік деякі дерев’яні споруди розтягнули на хазяйські потреби.


Вулиця Анрі Барбюса, острівок єврейскої спадщини Чернівців


Проте активісти не припиняють працювати. Кажуть, що зміна ментальності громади – справа не одного року та продовжують новими проектами сприяти розвитку громадянської свідомості та активізму.

У травні 2016 року для фестивалю вуличної музики стараннями ініціативної групи Володимира Гуцула Чернівецький краєзнавчий музей вперше відкрив для відвідувачів простір свого внутрішнього дворика. На цій площадці зустрілися поціновувачі джазової музики. Мало хто з чернівчан тут бував раніше, хоча музей знаходиться на головному променаді Чернівців – вулиці Ольги Кобилянської. Локація дійсно цікава, потребує подальшого упорядкування та має перетворитися зі «сплячої красуні» на ще одну з перлин міста шести сторіч.

В одному матеріалі складно розказати про всі напрями  діяльності цікавих громадських організацій та ініціатив Чернівців.  Важливо, щоб успішний досвід та задачі, що потребують вирішення в громадах, не тільки стали відомі колегам з інших міст, а були поштовхом для подальшої праці та наслідування, тож далі буде.

Лариса Білозерова

Візит до громади Чернівців було підготовано МО «Нова генерація», Фондом «Освіта для демократії», ГО «ОПОРА» Чернівці