Аграрний напрям у промисловому регіоні

Ті, хто ніколи не бував у Донбасі, вважають ці території суто промисловим регіоном. Це не так. Варто проїхати по Донецькій області, щоб зрозуміти - край має потужний аграрний потенціал. Проте «завдяки» техногенному впливу вимагає окремого підходу. 

Ще пять років тому Ольга Браунівна Бондарева, заступниця директора з наукової роботи Донецького інституту агропромислового виробництва НААН у матеріалі для нашого видання, стверджувала: «Донецька область - великий промисловий регіон України, який поряд з розгалуженою промисловістю має потужний агропромисловий комплекс. При цьому агроекологічний потенціал ґрунтів Донбасу знаходиться під постійним техногенним навантаженням, біля 40% сільгоспугідь знаходяться в зоні токсичних речовин. А це веде до втрат урожаю зернових від 5 до 16 ц/га».

Розвиток сільгоспвиробництва регіону зі значним техногенним навантаженням передбачає зміну підходів. Агросфера має переходити з середовища, яке постійно руйнується, в сталу систему. Ще до початку  військового конфлікту Донецький інститут агропромислового виробництва (ДІАПВ) провів агроекологічний моніторинг. Вчені вивчали можливості вирощування екологічного зерна в умовах високої техногенної забрудненості промислового регіону. 

Системний підхід 

Дослідження показали, що екобезпечність продукції залежить від розміщення посівів. Наприклад, у зонах розповсюдження, переміщення і накопичення токсичних речовин завжди є ризики. Щоб збільшити виробництво зерна, але мати безпечну для споживання продукцію та покращіти стан ґрунтів, науковці Донеччини вирішили системно працювати. Нова система вирощування зернових культур спирається на два головних чинники – енергозбереження та екологічний підхід.

Така комплексна система виробництва зерна кілька років тому була розроблена науковцями Донецького інституту АПВ НААН. Дослідницькою базою тоді було селище Піски. Зараз ці території знаходяться на межі конфлікту, в епіцентрі військових дій.

Втім напрацювання, які зробили дослідники, допомагають зараз ефективному вирощуванню зернових. Підхід передбачає ґрунтозахисну систему землеробства, де використовують адаптовані до умов південно-східного степу високоврожайні сорти озимої пшениці та ярого ячменю, енергозберігаючі екологічні технології вирощування зернових. 

Системний підхід, запропонований ДІАПВ:
- враховує техногенне навантаження на агроландшафт і забруднення агросфери,
- передбачає засоби відтворення родючості ґрунтів,
- раціональний обробіток і структуру сільгоспугідь,
- чергування культур в сівозмінах,
- індивідуальну систему добрив.

Раціональне розміщення сільськогосподарських культур в сівозмінах дає змогу зменшити втрати врожаю зерна на 5–8 ц/га, тому для корегування сівозмін в регіонах з техногенним навантаженням важливо досліджувати поведінку рухомих форм важких металів в ґрунті в залежності від зміни рельєфу.

Довдково:

Південно-східна частина України має свої особливості ґрунтових і особливо погодно-кліматичних умов. Часті осінні, весняно-літні посушливі умови, малосніжні суворі зими, в сприятливі по зволоженню роки – хвороби (борошниста роса, бура листова іржа, кореневі гнилі, тверда сажка та др.), а також вилягання приводять до зниження зборів зерна.

Сорти місцевої селекції

В Україні існує Державний реєстр сортів для зони степу, Але зараз він не відповідає потребам сільськогосподарського виробництва Донбасу по ознакам зимостійкості і посухостійкості. Зими стають більш різкими, а влітку – мало дощів. І така погода стає звичайною для все більшої частини України. Зміни клімату даються взнаки.

Для регіону було виведено кілька високостійких сортів зернових. Зараз в Донбасі широко розповсюджені сорти селекції Донецького інституту АПВ: озима пшениця Донецька 48, Білосніжка, ярий ячмінь Донецький 14, Донецький 15, Партнер. Вони забезпечують сталі врожаї (50–55 ц/га і 35–40 ц/га відповідно), стійкість до несприятливих факторів середовища, адаптованість до умов регіону. На базі існуючих створені нові сорти озимої пшениці (Попелюшка, Олексіївка, Богиня, Краплина) і ярого ячменю (Східний, Степовик), які за врожайністю на 4–6 ц/га перевершують районовані сорти.

Наприклад, на фото дослідницької станції яровий ячмінь степового екотипа Донецький 14. Сорт належить до зернофуражного і продовольчого напряму, середній вміст сирого протеїну в зерні 12,0-13,8%. Посухостійкий, стійкий до вилягання і найбільш поширених хвороб. В екстремальних умовах вирощування дає високі і стабільні врожаї.

Більше біологічних добрив

Щоб зменшити техногенний вплив традиційного для Донбасу енергоресурсу – вугілля та іншого промислового виробництва пропонується біологізація сільгоспвиробництва. Якщо комплексно застосувати біологічні добрива та нехімічні засоби захисту рослин, можна покращити агрохімічні властивості ґрунту та підвищити валовий збір зерна на 10–15%, вважають вчені.

«Зменшення вмісту важких металів в продукції зернових та зниження рівня використання агрохімікатів досягається при обробці насіння та вегетуючих рослин гуматмістячими сполуками («Гумісол») та біопрепаратами. Гумінові комплекси сприяють підвищенню врожайності на 18–25%, а вмісту протеїну в зерні на 1%. Обробка вегетуючих рослин зернових культур розчинами гумітів і органо-мінеральних добрив забезпечує зниження вмісту кадмія і свинцю на 23–36%. Екологізація природокористування в рослинництві передбачає раціональне поводження з елементами живлення», – ділиться рекомендаціями Ольга Бондарева.

Вона попереджує, що особливого значення останнім часом набула проблема біологічного азоту: «По-перше, це пов’язано з високою вартістю мінеральних добрив, по-друге – з необхідністю вирощування нормативно чистої продукції. Одним із шляхів мобілізації біологічного азоту в ґрунтах є більш повне застосування ресурсів нетрадиційних органічних добрив – соломи та інших поживних залишків. Збагачувати ґрунти азотом можна за рахунок ґрунтових мікроорганізмів. Крім того, доцільно використовувати зоо- та фітопланктон, водорості та побічні продукти харчової промисловості».

Техногенний вплив

В Донецькому регіоні в атмосферу викидається та розсіюється над ріллею біля 120–150 тис. тонн азотмістячих сполук. Все це осідає на полях. Сумарна концентрація азоту складається з азотфіксуючих мікроорганізмів, а також з опадів і викидів  промисловості та при переробці соломи.

Наприклад, у середньому забезпеченість ґрунту рухомим азотом знаходиться на рівні 12,8– 16,0 мг/100 г. А в прилеглих до виробництва туків, наприклад на ВАТ «Стирол» у Горлівці та крупних металургійних підприємствах на Донеччини вміст рухомого азоту в ґрунтах складав 16–22 мг/100 г. Це пов’язане з розсіюванням над ріллею понад 10 тис. т/рік азотмістячих сполук.

Для підвищення екологічності агротехнологій і забезпечення бездефіцитного балансу поживних речовин в агроландшафтах доцільно використовувати пожнивні рештки. Заорювання соломи покращує агрохімічні показники ґрунту.

Науковці засвідчують, що прибавка врожаю зернових в цих умовах складає: ячменя ярого – 0,3 ц/га, озимої пшениці – 0,8–1,2 ц/га. Таким чином, агроландшафти за рахунок поновлюваних джерел поживних речовин здатні забезпечити високу врожайність культур при стабілізації, а в деяких випадках і підвищення потенційної родючості ґрунту.

Економічна ефективність при використанні азотфіксуючих біопрепаратів, заорювання соломи за рахунок зменшення внесення агрохімікатів на посівах соняшнику становить 200–300 грн/га. Одним із шляхів по зменшенню негативного впливу техногенного навантаження на агросферу є застосування комплексних біологічних добрив (КБД).

Обробка насіння КБД, біологічними засобами захисту рослин та фізіологічно активними речовинами дозволяє суттєво зменшити кількість і номенклатуру агрохімікатів, що зараз використовуються. Після застосування вченими Донецького інституту агропромислового виробництва НААН на посівах зернових комплексу цих мікроорганізмів врожайність зросла на 18–25%, а вмісту протеїну збільшився на 1%. Одночасно дослідники спостерігали зменшення враженості рослин хворобами. 

Енергозберігаючі екологічні технології також передбачають застосування сортової агротехніки, оптимізованих систем захисту посівів від захворювань і шкідників. Недобір урожаю зерна залежно від фітосанітарного стану посівів може складати від 3 до 50%, тому додержання оптимізованої системи захисту рослин від захворювань і шкідників є важливим аспектом технології, перспективних енергозаощаджуючих технологічних комплексів сільськогосподарських машин.

Економіка завдяки системному підходу

Науковці вирахували, що при виробництві зернових прямі витрати палива складають 20–25%, добрив – 35–40%, металу – 10–15% від загальних сукупних витрат. А впровадження енергозберігаючих технологій може покращіти економіку виробництва сільськогосподарської продукції. При цьому перехід на мінімальний обробіток ґрунту у системі сівозмін дозволяє зекономити 25–30% палива у порівнянні з традиційною оранкою, застосування стрічкового внесення зменшиних обємів гербіцидів – знизити енерговитрати на міжрядний обробіток просапних культур в 2–3 рази. Пряма сівба дозволяє зменшити енерговитрати на 30–40%. Застосування енергозберігаючих технологічних комплексів машин дозволяє заощаджувати до 15% палива, 18% працевитрат, 12–16% енерговитрат. Але в їх розробці Україна поки відстає від розвинутих зарубіжних країн.

Енергетична оцінка сучасних технологій і комплексів машин дозволила одержати показник ефективності виробництва сільськогосподарських культур. Як по окремих етапах виробництва, так і по технологіях в цілому для умов південно-східного степу.

Дані трьох років досліджень свідчать, що застосування технології з мінімальним обробітком ґрунту дозволило одержати в середньому 44,5 ц/га зерна озимої пшениці сорту Донецька 48, без обробітку – 48,4 ц/ га.

Вчені ДІАПВ відмічають – щільність ґрунту істотно не змінилась (залишилась в межах 1,08–1,10 г/см3 ). Для вирощування ярого ячменю економічно оптимальним виявився варіант з мінімальним обробітком ґрунту, а саме дискуванням на глибину 12–14 см, що дозволяє одержати 19,2 ц/га ячменю сорту Одеський 115 (20,8 ц/га на контрольному варіанті) та заощадити 24% палива і 42% працевитрат. Нульова технологія істотно знижує урожайність ярого ячменю.

Впевнено можна сказати: для успішного ведення ресурсозберігаючих природоохоронних технологій вирощування сільськогосподарських культур необхідне грамотне використання ефективної техніки, висока культура землеробства, яка базується на рекомендаціях вчених, вчасне виконання технологічних операцій, систематичне навчання кадрів.

В середньобагаторічних погодних умовах року, застосовуючи комплексну систему виробництва зерна, можна одержати урожай 60–70 ц/га озимої пшениці та 40–50 ц/га ярого ячменю, одержати високоякісну екологічну продукцію. Головне – мати гарну базу для досліджень, наукову організацію плаці та бажання поліпшити якість життя, особливо у забрудненому техногенному регіоні.

Підготувала Лариса Білозерова

Фото автора