Заручники «чорного золота»

Поклади вугілля, подальша індустріалізація та післявоєнна відбудова промисловості 50-х роках ХХ ст. закріпили у  за Донбасом статус вуглевидобувного регіону. Українська промисловість лежала в руїнах, край чекав відновлення. І воно прийшло у вигляді численних будівельних майданчиків промислових і житлових обєктів та масової трудової трудової міграції.  

Шахти: Мономіста – Довкілля – Люди

Травень 2018 року, невелика мовчазна черга біля банкомату. Я у Новогродівці Донецької області, невеликому, до 15 тисяч мешканців, шахтарському місті обласного підпорядкування.

– Подайте начальнику ділянки на життя!
Це гіркий жарт від реальної людини – місцевого гірника. Новогродівські шахтарі з Донецької області без вчасних виплат повноцінних зарплат уже майже рік. Державним шахтам на кілька місяців затримують гроші на оплату праці. І вже вп'яте колективи делегують кілька десятків робітників в Київ, на площу біля Верховної ради на мирні акції протесту.

– Як я втомилася так працювати, – говорить літня жінка з важким подихом. – Шахта «Україна» вже п'ятий день страйкує, «Росія» (зараз шахта ім. Котляревського) – другий день, на 3-й шахті сьогодні припинили роботу. Видали частину грошей тільки позаштатникам.

Додає, що повідомлення на телефон приходять дивні. Пречислити можуть і 68 копійок, а комусь 14 гривень.
Питають у мене, що там з Роттердамом +? Бо підприємства працюють, дають вугілля.

– Ау! Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, ви там як – добре харчуєтеся? Зима закінчилася і можна не платити вже? Ви в курсі взагалі, що шахтарська праця забирає багато калорій.

Діляться, що інколи нема за що купити їжу в тормозковой підприємства. Кажуть, що навіть від чаю відмовляються, беруть на шахті найнеобхідніше, щоб заощадити. 

Легше набагато, коли ти вже пенсіонер, тут зараз заборгованості немає. Пенсіонер в шахтарському містечку зараз найзаможніший член сім'ї. При цьому, на приватних підприємствах інша ситуація. Знаходять ресурси не тільки на забезпечення видобутку, але і на оплату праці людей.

Через пару днів біля банкомату Новогродівського Ощадбанку я знову помітила людей. Мабуть щось перерахували. Підійшла, питаю – яку частину за який час. Неохоче відповідають. Від березневої зарплати черговий шматочок – «третій транш», так би мовити. Перший – 16%, другий був 20%, а зараз половину від залишку. По шматочках: на хліб, на сало.

Шахтарські містечка

Вони виникали у 50-ті роки ХХ ст. Все підпорядковувалось одній меті – «дайош країні вугілля!» Це так звані «комсомольские стройки». Росли разом з шахтами і мономіста для працівників. Швидко розбудовувалась інфраструктура: дороги, житло, заклади освіти і культури.

Зазвичай плановий строк існування таких підприємств був біля 50 років. Проте цілісної стратегії довгострокового розвитку регіону після вичерпання покладів вугілля та закінчення роботи копалень не було.  Що далі робити з людьми та так званою «соціалкою» особливо не замислювались. Не дуже планувались наперед і дії щодо відновлення навколишнього середовища.

Новогродівка – одне з багатьох новостворених містечок Донбасу, де все було пов’язано з вугіллям. Назву отримало від залізничної станції та селища  Гродівка. Слободу з такою назвою наприкінці XVII ст. заснували на витоках ріки Казенний Торець запорізькі козаки. Новогродівка починалася у 1939 році з двох бараків для шахтобудівників, які почали будівництво шахти №1 «Новогродівська». Під час Другої світової війни наземні будівлі було підірвано, а гірничі виробки затоплено.
Але після війни люди сюди знову повернулися, приїхали з сусідніх сел. З 1948 по 1953 рік було збудовано зведено дві шахти - №1 та №2, а в в 1952 розпочато будівництво найбільшого на той момент вуглевидобувного підприємства Донецької області – шахти та центральної збагачувальної фабрики «Росія».

Сьогодні працюють тільки дві шахти з ближніх підприємств – «Новогродівська 1-3» та ім. Кропивницького.

Залізничні колії, якими вугілля з шахти Новогродівська №1-3 везуть на збагачення на фабрику шахти ім. Котляревського 1-2

Новогродівська №2 - копальня в місті

Невеликий населений пункт опинився посеред шахт – так було зручніше і дешевше організувати логістику. Шахта «Росія» (тепер ім. Котляревського 1-2), Новогродівська №1-3, Новогродівська №2, шахта ім. Коротченко – всі ці копальні знаходяться навколо міста в радіусі 10 кілометрів. Трохи подалі шахта «Україна», та цілий куст закритих підприємств, що відносилися до об’єднання «Селидіввугілля».

Шахта Новогродівська №2 заснована у 1951 році. Знаходиться прямо на межі міста. Від центральної площі біля Будинку культури до прохідної підприємства 15 хвилин ходу. Горняки могли ходити на роботу пішки. До 50-річного ювілею шахта №2 не дотягнула один рік.

Економіка. Чого чекати

Керівник Громадського об'єднання «Експертна платформа з енергоефективності» Юрій Черкашин коментує ситуацію у вугільній галузі, як професійно обізнаний спеціаліст. Перша освіта - гірничий інженер-механік, очолював агенство  Держенергоефектиності, співпрацює з міжнародними проектами. Про вуглевидобуток Донбасу знає зсередини.

На питання, що робити з державними шахтами у мономістах та як він бачить подальше майбутнє регіону, експерт Юрій Черкашин сумно жартує, що вірна відповідь тягне на держпремію.

«Насправді є кілька сценаріїв, які можуть бути реалізовані. Все залежить від моделі майбутнього країни в цілому. Не може вугільна промисловість перебувати у вакуумі. Думаю, що стратегії немає. У мене таке відчуття, що вранці не знають куди крива до вечора вирулить. Нас штовхають на повну лібералізацію. Тоді не може бути державних шахт. Коксівне вугілля може бути відпущене в приватизацію, бо у нас немає держсектора в металургії. Якщо буде обрана стратегія агарної країни, то можливо всі державні шахти і позакривають.

 Але, якщо ми говоримо про енергетичну безпеку, то потрібно мати необхідний мінімум шахт зі стійким видобутком для забезпечення енергетичного балансу. Видобуток для забезпечення енергобезпеки вимагає жорсткого перспективного плану, незалежно від кон'юнктури ринку. Це по суті державна програма, з чітким визначенням ролей, вартості кроків і кінцевої собівартості, при забезпеченні безпеки та належної оплати праці. І розвідувати і нарізати нові ділянки для розробки. Це, в першу чергу, стосується реформи української енергетики».

Екологія - стан справ

Ділянки водовідливу на шахтах працюють у цілодобовому режимі, бо порушені природні водні горизонти – це постійно прибуваюча у горні виробки вода. Навіть закриті шахти називають постійними водокачками. Якщо не викачувати підземні води, затопить знизу, а потім піднімиться до поверхні і підтопить оселі.

Про екологічну ситуацію з притоками новогродівських шахт дізналася від держінспектора з охорони навколишнього природного середовища Донецької області Сергія Буфістова, який інспектує гірничі підприємства з 1996 року. Виявляється, що зараз разом з зупинкою роботи деяких шахт, зупиняються і водовідливи.  
 
В коментарі Донецькому прес-клубу він сказав, що  проблема неналежної консервації після зупинки шахт дуже серйозна. «Зокрема, на шахті №2 «Новогродівська» державного підприємства «Укрвуглереструктуризація» припинили відкачування води наприкінці 2017 року. Людей, які обслуговували ті водовідливи, звільнили, і там навіть, демонтували насосне обладнання.

У місті зараз активно обговорюють відключення на шахті «Новогродівська №2» насосів, що відкачували притоки шахтних вод. Я побувала біля проммайданчика шахти.

Підприємство не кинуте, територія зараз під охороною. Має працівників, які наглядають за  ним – директор, головний інженер, штат підлеглих. Спілкування телефоном з головним інженером шахти «Новогродівська №2» Ігором Карасем було коротким. Я просила про інтерв’ю щодо технічного та екологічного стану підприємства та дозволу відвідати територію. Він сказав, що давав підписку про нерозголошення комерційних даних і порадив поговорити з директором або екологом підприємства. Щоправда телефоном не поділився.

Шахта №2 через підземні водоносні горизонти пов’язана з сусідньою шахтою імені Коротченка, яка знаходиться в Селидовому. На цій шахті також зупинена відкачка шахтних вод. Повна зупинка водовідливної  установки на шахті №2 «Новогродівська» призвела до значного припливу води до шахти Коротченка.  Рівень води  піднімається далі, через кілька років можливе підтоплення частини міста Селидова в районі річки Солона», - розказав Сергій Буфістов.

Через водоносні горизонти підземні шахта №2 «Новогродівська» зв’язана із нині працюючою шахтою. Інспектор каже, що шахтна вода з двох непрацюючих шахтах  може привести до  аварійної  ситуації та затоплення виробок шахти  №1-3 «Новогродівська».

«Я надаю достовірну інформацію не для того, щоб когось налякати чи сказати – усе добре. Як є, так є! Вирішення екологічних питань на Донбасі залежить від активної громадської позиції тих, хто тут живе й взагалі від тих, кому не байдужа подальша доля жителів Донбасу», - каже інспектор Сергій Буфістов. 

Підтоплення шахт загрожує Донецьку й сусіднім містам просіданням ґрунту, забрудненням річок азотом і важкими мінералами, зараженням питної води, а отже й захворюваннями — це може статися за 15, 10, а можливо і 5 років. Екологічними біженцями можуть стати щонайменше 2,5 мільйони людей.

Велику небезпеку становлять і породні відвали. Неякісне формування породи призводить до того, що ці «піраміди» Донбасу загрожують здоровю мешканців. Отруєне повітря, пил, небезпечні сполуки сірки, які стікають у поверхневі водойми.

Породний відвал шахти ім. Коротченка розповзається, поглинає дорогу міжміського сполучення Новогродівка - Селідове. Сформований з порушенням вимог до формування відвалів та санітарних захисних зон. Ситуація погіршується, бо адміністрації міст не можуть визначитись чия це зона відповідальності. Автобуси іздять полями, по накатаній самостійно грунтовці.

Соціальна сфера

Вугільні сараї - необхідна для Новогродівки «нерухомість». У місті немає газу і центрального теплопостачання. Останню котельню розібрали рік тому. Тому взимку мешканці багатоповерхівок обігрівають помешкання або електричними обігрівачами або пічками та буржуйками на вугіллі.

Зелена влітку Новогродівка, в опалювальний сезон покривається цяточками сажі. Чорний наліт від неповного згоряння палива, що вилітає з димоходів та вентиляційних отворів, покриває місто. Тому старі цегляні будинки тут схожі на вікові польські, німецькі чи британські будівлі в старих шахтарських регіонах.

Вугільні сараї та гаражі - місця для зберігання вугілля. Робітники шахт мають право отримати його безкоштовно 

Михайло – корінний новогродівець,  має 22 роки підземного стажу. Працював прохідником та на дільниці конвейерного транспорту.  Одразу після навчання гірничій професії у 18 років прийшов працювати. Перше місце роботи – шахта «Росія». На шахті №2 довелося працювати у  90-х. Каже, що багато людей після закриття підприємства поїхали з міста, бо працювати бульше немає де. Закрився і машзавод, до 2014 року тут випускали побутові котли.

Мінекології  України у 2018-му році випустило перелік 100 найбільших забруднювачів довкілля, з них  16 об’єктів, розташовані на території Донецької області, 5 з них -  на тимчасово непідконтрольній території.

Лариса Білозерова

Фото автора