Деградація Дніпра – історія Прохорівки

Повернутися в розділ Зелена свідомість
Поділитися з друзями -

Ділянка Дніпра від Канева до Черкас донедавна вважалась однією з найменшим рівнем впливу господарчої діяльності людини. Дніпро тут залишався майже таким, як і століття тому. Саме тому й був привабливим для туристів та відпочивальників. Село Прохорівка на лівому березі нижче Канева є відомим центром відпочинку середнього Дніпра, й куди щороку на відпочинок приїжджають тисячі людей. Але сьогодні все різко змінюється – рукав Дніпра напроти Прохорівки стрімко міліє. Й причиною тому, насамперед, кліматичні зміни. Ситуацію деградації Дніпра в цьому районі в кінці лютого в Києві обговорювали представники державних агенцій та відомств, а також територіальної громади.

Прохорівка – як центр відпочинку

Відомим центром відпочинку Прохорівка стала ще в 70-х роках минулого століття. Дніпро та його краєвиди, острови, гарна рибалка, навколо на десятки кілометрів ліси та первозданні луки – що ще треба для повноцінного відпочинку містян. Прохорівка була улюбленим місцем відпочинку для москвичів та ленінградців до кінця 80-их, а з часів незалежності тут домінують кияни. Відтоді й досі, Прохорівка приймає на 8 базах близько 2,5 тис відпочивальників, не рахуючи ще кількох сотень в приватному секторі. Село знаходиться напроти островів Канівського заповідника, - раніше їх тут називали «пташиними» через велику кількість різноманітних птахів.

Власне не тільки чистими пляжами чи пейзажами знаменита Прохорівка. Тут знаходиться садиба Максимовича, першого ректора Київського університету, і в ній знаменитий дуб Шевченка якому вже більше 600 років. Тут є кілька слідів історії Т. Шевченка та  М. Гоголя. Уродженець Прохорівки також адмірал Василь Завойко– перший генерал-губернатор Камчатки, засновник м. Владивосток. Пам’ятник йому поставили в 2011 році.

Одним словом, при великому бажанні це місце можна було б легко перетворити також в центру туризму, краєзнавства,  різноманітного активного відпочинку, - а не тільки пляжного відпочинку та рибалки.

Але виходить на те, що і старим, і новим принадам цієї місцини скоро може настати кінець.

Що відбувається з Дніпром?

Причина проста – лівий рукав Дніпра, або Річище, як його тут називають стрімко міліє. Напроти бази «Прохорівка» новий острів зростає буквально на очах, й вже займає далеко більше половини зі 150-250 м ширини рукава. Особливо, це помітно взимку, коли рівень води в пов’язаному з Річищем Кременчузьким водосховищем падає на 1-2 метри. Все що залишалось від річища в січні – лютому цього року, - це буквально метрів 30 води. Наповнення весною водосховища дещо підійме знову рівень, але для місцевих жителів тенденція очевидна – скоро острів, що росте на очах, повністю перекриє цей рукав.

 

Вигляд на річище напроти с. Прохорівка, жовтень 2019 року

На круглому столі 28 лютого в Києві цю ситуацію обговорювали представники Державного агентства водних ресурсів, ПрАТ «Укргідроенерго», Національного екологічного центру України та його Канівського підрозділу, 2х асоціацій («Борисфен» та АППАУ), Інституту гідробіології, а також незалежні експерти, інженери-гідрологи,  представники громадськості та Прохорівської громади.

Учасники дійшли висновку, що в основі цієї негативної тенденції є 2 головні чинники

  1. Мала водність, яка в свою чергу спричинена кліматичними змінами, а також деградацією басейнів Дніпра, як наслідок функціонування каскаду ГЕС. Очевидно, що ця тенденція буде тільки зростати й в частині кліматичних змін має загальнонаціональні масштаби. «Укргідроенерго» та Державне Агентство Водних Ресурсів наводили конкретні цифри щодо зростання цієї тенденції (зменшення рівнів водосховищ, транзиту води тощо ).
  2. Мала водність, а також зміна режимів роботи ГЕС, інші фактори спричинюють зменшення швидкості течії й транзиту води через Річище. Коли течія мала, чи вода взагалі стоїть, дно росте швидше. Після поглиблення фарватеру (в головному русі з правого берегу), цей перерозподіл став ще гіршим. Відповідно, процеси «підняття дна» в окремих місцях Річища прискорюються. З роками ці процеси міління тільки набирають швидкості, - адже водний потік вибирає той шлях який легший, тобто правим берегом.

Які наслідки

Учасники круглого столу розглянули  кілька сценаріїв розвитку подій. Перший та найбільш очевидний – «нічого не робити». Власне й до цього дня місцева громада та районна влада ніяк особливо не реагувала на потенційну загрозу. Обміління річища триває вже 5-7 років, це очевидно для всіх, хто регулярно відвідує Прохорівку, але ніяких серйозних заходів не приймалось.

Між тим, наслідки очевидні:

  • Економічна деградація: за відсутності води, туристичні бази прийдеться закривати. Це означає також втрату доходів сотень селян, які мають на базах не тільки робочі місця, але й клієнтів – відпочивальників впродовж 3-5 місяців. Економічний ланцюг обслуговування стосується не тільки Прохорівки, але й 2-х найближчих сіл – Сушок та Келеберди. Без доступу до Дніпра місце також втрачає привабливість для сотень дачників, чимало з яких вже оселились тут.

  • Наростання проблем водних ресурсів: рівень ґрунтових вод в селі вже впав, але очевидно варто очікувати подальшого падіння. Малі річки навколо пересихають, ось як виглядала річка Горіхівка поблизу с. Прохорівка у вересні 2019. 
  • Втрата туристичного потенціалу: без підтримки туристичних баз та заможних киян, можна забути також про туристичний розвиток. Кому показувати музей Максимовича чи Завойко, - навіть якщо уявити, що одного дня вони тут відкриються.

  • Загроза заповідним зонам: острови Канівського заповідника були відносно «заповідні» через обмежений доступ – вхід до них закривала ріка. Зараз, коли переходити на острови можна буде пішки, в чому сенс «заповідності»? Фото нижче показують, що й затоки островів пересихають.

 

Затоки (на місцевому, «тиші») островів Канівського заповідника, фото від січня 2020.

  • Зміна природньої екосистеми: якщо розширити погляд на всю ділянку від Канева до Черкас, то очевидно що таких нових ділянок суші та островів стає дедалі більше. Отже, змінюється в цілому вся природня екосистема. І не в кращу сторону.

Важко оцінити морально-психологічні втрати – на цих берегах виросли тисячі людей, пам'ять яких закарбувала багатоводну ріку та чисті, пісчані береги.

Якщо підсумувати, то втрата Дніпра рядовим селом Черкащини має, насправді, далеко не кращі перспективи для тисяч людей – як місцевих, так і тих, які тут відпочивали роками. З точки зору розвитку територій та громад, а також природньої екосистеми, термін, який характеризує ці процеси,  напрошується тільки один – деградація.

Як реагує громада та влада

Учасники наради прийшли до висновків, що проблема екосистеми – це не тільки проблема глобальних кліматичних змін.

Очевидно, що допоки не достатньо активною є сама територіальна громада. Ще немає офіційних звернень чи резолюцій від Прохорівської громади. Проблема річища є спільною для кількох сіл – Сушки, Келеберда, Ліпляве, але поки вони теж мовчать. Без перебільшення можна сказати, що місцеві жителі просто нехтують проблемами екології та водних ресурсів. Відповідно, державні установи всіх рівнів просто не свідомі проблеми висихання Річища. Поки що не існує ніякої взаємодії між ключовими установами Канівського району (Районна рада, Канівський заповідник, Канівська ГЕС, сільські громади Келеберди та Прохорівки, громадськість) щодо проблеми Річища. Немає консолідації думок щодо масштабів проблеми та їх наслідків. Невідома позиція черкаських органів регіональної влади. Невідомий та не використовується науковий потенціал Канівського заповідника та їх потужного партнера – науковців Київського Університету ім. Шевченка. Тим більше, не свідомі цієї проблеми центральні органи виконавчої влади та державні установ національного рівня. Адже ескалації проблеми на їх рівень немає. Круглий стіл 28 лютого, по суті є першим, на якому підіймається дане питання на високому рівні.

Учасники круглого столу, дійшли висновку, що ключовим ініціатором питань щодо прийняття всіх подальших рішень має бути об’єднана територіальна громада, яка має аргументувати про свої пріоритети та плани розвитку у відповідних програмних документах.

Можливі рішення

Існує кілька варіантів рішення. Найпростіше – використання земснаряду для поглиблення дна по річищу та розширення найвужчих ділянок. Подібний проект був востаннє на початку 90-их й він забезпечив нормальне функціонування цієї ділянки впродовж 20 років.

Водночас, вартість такого проекту сягає по грубим розрахункам від 8 до 10 млн гривень. З точки зору залучення фінансування через обласні програми, це «лобове» рішення видається малоймовірним.

Більш перспективним, хоча й довгим виглядає системне рішення в контексті регіонального розвитку територій та розвитку національних програм збереження водних ресурсів. Це передбачає розгляд комплексу питань з точки зору рекреаційного, туристичного потенціалу лівобережної частини Канівського регіону, питань охорони довкілля  та розвитку Канівського заповідника (а також в майбутньому  Національного природного парку “Середньодніпровський”, створення якого передбачене стратегією розвитку області). Необхідний також пошук системних рішень збереження та відновлення водних ресурсів в окремо взятому регіоні, але який може бути прикладом для інших регіонів. Це рішення більш складне в підготовці, але більш перспективне з точки зору задіяння всіх зацікавлених сторін, включно з діючими в Україні програмами ЄС. Запуск цього сценарію передбачає попереднє дослідження науковцями всіх факторів розвитку та пропозицію комплексного рішення для даної ділянки Дніпра.

Громада Прохорівки мобілізується, щоб виробити узгоджений сценарій та програму дій, й готова до співпраці зі всіма партнерами. Пропозиції можна надсилати за адресою info@appau.org.ua

Юрчак Олександр, фото Дениса Шевченко

ТЕХНІЧНИЙ ПАРТНЕР ПРОЕКТУ

Skachgroup - розробка і супровід інтернет-проектів