Український малий бізнес: патентувати чи ні

Повернутися в розділ Нові технології
Поділитися з друзями -

«В Україні перемагає той, в кого більше грошей»

 «Нікому не пораджу реєструвати торговельну марку!», – говорить підприємиця Світлана Іванова, власниця ТМ «Рукавичка»,  під якою заснувала виробництво сувенірних та ужиткових товарів народних промислів. Сама вона пройшла шлях реєстрації двічі. Перший раз менше десяти років тому, і тоді, як пригадує, процес реєстрації обійшовся чи не вдвічі дорожче, ніж зараз. Другий раз – на початку літа цього року. Тоді вона написала на своїй сторінці у соцмережах: «Чекали майже три роки і дочекалися!»

Варто зазначити, що Свідоцтво на знак для товарів і послуг (торговельну марку) діє 10 років з дати подання заявки на реєстрацію ТМ та з можливістю пролонгації до безкінечності кожні наступні 10 років але за умови сплати збору за продовження дії свідоцтва. По закінченню цього терміну власник втрачає права на виключне використання торговельної марки, якщо вчасно не сплачує збір. Це означає, що власник ТМ вже не має права забороняти комусь користуватись його знаком, не може його продати або передати у використання на умовах ліцензії. При бажанні зберегти торгову марку, потрібно заздалегідь подбати про повторну реєстрацію.

Світлану Іванову важко назвати песимісткою, свій бізнес вони з чоловіком починали в далекому 96-му зі столика на Андріївському Узвозі. Зараз мають власну майстерню та декілька сувенірних крамниць на головних туристичних маршрутах Києва та крамницю у Кракові. Забезпечують робочими місцями майстрів у власній майстерні та співпрацюють з самозайнятими майстрами. «З нами вже 15 років незмінно працюють люди, – говорить пані Світлана, – платимо не за кількість виробів, а за час роботи, це краще мотивує людей, вище якість, працюють у власному темпі, в кожного своя тарифна ставка».

«Ми вже мали зареєстровану торговельну марку ТМ «Варежка», – але в 2014 році, коли загальне патріотичне піднесення захопило нас разом з усією країною, – вирішили зареєструвати назву нашого бренду українською – ТМ «Рукавичка». Реєстрацію, як і попередній раз, здійснювали через патентну агенцію. Проблеми почались з самого початку. Нам зателефонувала людина, представилась адвокатом, насправді, я досі не знаю, хто це був, й стала погрожувати, що ми перейшли дорогу торгівельній мережі супермаркетів «Рукавичка». Наголошувала, що ми вкрали не тільки їх назву, але й емблему. Я потім подивилась, схожість в емблемі, насправді була, хоча ми свою замовляли дизайнерам й заплатили за це кошти. До цього дзвінка я не знала ні про існування аналогічної за назвою мережі супермаркетів, ні про їх емблему. На погрози відповіла, що правомірність наших дій побачимо в процесі реєстрації. Якщо ми не праві, нас просто не зареєструють» – розповідає Світлана Іванова.

Власниця бізнесу розуміє, що реєстрація торгової марки, то питання іміджу, не дарма витратила час та гроші на це. Але сьогодні пані Світлана дуже розчарована тим, що відбувається в Україні.

Сувенірні вироби крамниці Світлани Іванової

На запитання чи буде відстоювати свої права на ТМ у випадку порушення, пані Світлана, говорить, що не вірить у судову систему, тому що вже має сумний досвід. «Нажаль, зараз в Україні перемагає той, в кого більше грошей. Які б законні права на торговельну марку ти не мав, якщо хтось більш грошовитий захоче тебе посунути з ринку, – він це зробить», – з розпачем констатує підприємиця.

Ми йдемо проти течії

Зовсім по-іншому налаштований Олег Вербівський – засновник та керівник компанії по виготовленню та продажу паркетної дошки L'GART PARQUET. На стіні його офісу чимала кількість патентів у рамочках – гордість власника компанії. Тут патенти на промислові зразки, корисні моделі, винаходи, знаки для товарів та послуг.

«Ми йдемо проти течії, – говорить пан Олег, – коли в процесі розвитку бізнесу побачили, що через існуючі торговельні мережі реалізація іноваційної паркетної дошки не рухається, то зрозуміли, що свій товар прийдеться просувати самим. На цьому етапі ми й задумались про реєстрацію патенту. Звернулись до послуг патентної агенції. Я зробив патенти на декілька складових: на технологію, на сам продукт, на форму та інше. Всі інновації, які я придумую, стараюся одразу захистити. Для чого? Коли ти починаєш вкладати кошти у власну розробку, зробив не якусь поширену річ, а ноу-хау, то можеш зіткнутися з неприємною ситуацією. Якщо інші будуть пробувати повторити твою розробку – це пів біди. А от, коли ти вклав час, гроші і натхнення, а в якійсь момент конкурент  зробить на це патент і заборонить тобі робити твоє ж ноу–хау – це буде набагато болючіше. Тому кожну свою інновацію ми намагаємося захистити».

Олег Вербівський поділився, що коли його справа вже була запущена, разом з патентним повіреним знайшли схожу розробку, але для іншого продукту, зроблену іншою компанією. «Якщо довелось би судитися, то у нас відмінностей багато, але, як би у нас не було патентів, то у випадку претензій ми б могли нарватись на неприємності. Тому все зроблене щодо патентів, було не дерма», – впевнений бізнесмен.

Паркетна дошка підприємства Олега Вербівського 

На сьогоднішній день вже є випадки порушення прав інтелектуальної власності цєї компанії: клонують сайти, кольори, комбінацію та інше. Як тільки продукт починає бути цікавим, то все розвивається по класиці – з’являється багато «послідовників». Але поки Олег Вербівський не планує захишати свої права в суді, крадії далеко не дотягують до його рівня, тож небезпеки від їх діяльності, він поки що не вбачає. У випадку реальної конкуренції, бізнесмен готовий захищати свої права, патенти дають можливість бути в цьому відношенні впевненим.

Щодо сентенції «гроші в Україні вирішують все», мій співрозмовник категорично не згоден. Пан Вербівський зазначає: «Якщо належним чином оформлений патент, то будь-яка велика компанія за якою стоять великі гроші, десять раз подумає, перш ніж використовувати вашу назву та розробки. Невеликі підприємства не становлять реальної конкуренції, особливо на етапі старту. Якщо ж зацікавиться велике підприємство з відповідними можливостями, то, я більш, ніж впевнений, що воно не буде вв’язуватись в тему, де в подальшому можуть бути правові проблеми. Великі компанії втратять дуже багато, бо їм треба вкластися в зразки, в обладнання, розвезти по партнерам і т.д. Тобто, чим більше вони імплементують цей процес в свою діяльність, тим більше вкладуть своїх фінансових ресурсів. Тож, якщо ви в якийсь момент часу виграєте цей позов, компанія, що клонувала вашу діяльність понесе значні фінансові втрати, що розтягнуться у часі, адже процес виробництв й продажу не так просто переформатувати. Як правило, великій компанії простіше купити у вас певну розробку або запропонувати франчайзинг».

Олег Вербівський визнає, що оформлення патентів це затратно, як по грошах, так і по часу, і підприємцю, що знаходиться на старті це зробити не просто. Він ділиться своїми роздумами: «Якщо діяльність короткострокова, то патент, можливо, й не потрібен. Але, якщо плануєте працювати, хоча б років п’ять, то однозначно без патенту не раджу. Ви можете зіштовхнутись з тим, що, наприклад, захочете працювати на міжнародному рівні, а хтось візьме зареєструє патент і зробить заборону на експорт і що тоді?  Щодо торгової марки, якщо ви вклалися в розкрутку і не захистили себе патентом, то вершки зніматиме ваш конкурент».

 У випадку порушення своїх прав інтелектуальної власності Олег Вербівський готовий захищатися у суді. Він розуміє, що на якомусь етапі може програти, та впевнений, що при наявності патентів, може доводити свою правоту у суді наступної інстанції.

 

Суди буксують, але потроху їдуть

 «Безумовно, не всі справи є успішно показовими, однак наші суди працюють і справи щодо інтелектуальної власності вирішуються, а статистика та практика це яскраво демонструють», – говорить патентна повірена Наталія Павлович. Вона наголошує, що є рішення з питань інтелектуального права, прийняті українським господарським судом, які пізніше розглядались в європейських судових інстанціях з аналогічним результатом.  В країнах Західної Європи спори категорії справ з новітніх технологій вже займають своє гідне місце. Нещодавно генеральний директор Все­світньої організації інтелектуальної власності Френсіс Гаррі визначив такі нові напрями розвитку інтелектуального права, як блокчейн та штучний інтелект. Наша судова система, на жаль, ще не готова до розгляду подібних справ.

Указом Президента №299/217 від 29.09.2017р в Україні був створений Вищий суд з питань інтелектуальної власності, на який покладались великі сподівання. Але ця інституція й досі не працює й юристи вже починають сумніватися у її доцільності.

Пані Наталія вважає, що в українських реаліях захисту інтелектуальної власності ще й досі переважають справи щодо порушення авторського права. Мова йде про відшкодування різних видів компенсацій, а також недобросовісної конкуренції. А саме: щодо торговельних марок, їх незаконного використання та схожості зареєстрованих знаків, щодо винаходів  - це переважно питання використання чужих технологій, лікарських засобів тощо.

Показовою щодо схожості торгових марок може бути, наприклад, справа між корпорацією «Рошен» і компанією «Белларія», – це суперечка щодо виробництва випічки під маркою «Київський торт». Патентна повірена Наталія Павлович розповідає про суть справи: «Корпорація «Рошен» володіє правами на словесний знак «Київський торт» і графічні знаки із зображеннями листя каштана на коробці. Представники «Рошен» звернулись до суду, стверджуючи, що торти «Белларії» порушують права корпорації. Вимога позивачів – заборонити використання їх знаків із подальшим вилученням тортів з магазинів «Ашан». Рішенням суду компанії «Белларія» було заборонено використовувати назву «Київський торт», хоча насправді спори щодо можливості використання цієї назви і досі тривають відносно продукції інших виробників, оскільки поняття «київський торт» є загальновживаним, а не вигаданим корпорацією «Рошен», та продовжується залучатися в етикетки тортів інших «солодких» компаній».

Тож, певні зрушення, як у свідомості підприємців, так і в напрямку правового регулювання захисту інтелектуального права в Україні, є. Але питання наближення до європейських стандартів залишається відкритим. Україна взяла на себе забов’язання по захисту прав інтелектуальної власності, підписавши Угоду про Асоціацію з ЄС. На сьогоднішній день вітчизняна законодавча база щодо захисту інтелектуальних прав приведена у відповідність з європейським правовим полем. Але буксує судова реформа, про яку давно говорять можновладці, але так і не можуть зрушити з місця. Європейська спільнота, а разом з нею й український бізнес чекають дієвих кроків в цьому напрямку.

Анна Слуцька

Публікація була підготовлена в рамках проекту «Навчання з питань Асоціації з ЄС (CiSEP)» за сприяння Федерального міністерства закордонних справ Німеччини (https://www.auswaertiges-amt.de/en). Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю  автора і жодним чином не відображає точку зору Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.

ТЕХНІЧНИЙ ПАРТНЕР ПРОЕКТУ

Skachgroup - розробка і супровід інтернет-проектів