Водні ресурси: гуманітарна катастрофа Донбасу

Повернутися в розділ Зелена свідомість
Поділитися з друзями -

 

Промислове забруднення неочищеними шахтними водами загрожує не тільки підтопленнями і просіданнями житла і будівель, але і подальшим засоленням поверхневих водоймищ регіону. 

 

Загальний вигляд з вулиці Миру на терикони закритої шахти ім. Коротченко, м. Селидове, Донецька область.
Фото Едуарда Шварца

 

Ще юнаком я пам'ятаю – після миття машини водою з бабусиного колодязя, доводилося прибирати наліт солі з сухого вже кузова авто. Зазвичай жителі нашого маловодного регіону дбайливо ставляться до потічків у балках, опікуються ними та чистять. Але часто не здогадуються, яку загрозу несе та кількість солей, яка осідає в судинах після ковтка такої води. 

Я перестав дивуватися завищеному рівню жорсткості з джерел після того, як дізнався про вплив шахтних вод на загальний рівень поверхневої та ґрунтової води. Після зупинки роботи багатьох шахт, місцеві річки стали міліти – вони просто «жили», в основному, внаслідок роботи водовідливу, який живив шахтною водою поверхневі водойми. 

Шахти не тільки давали країні вугілля для енергетики та металургії, годували працівників, а й убивали екологію краю. І не тільки териконами, а й водою. Це порушувало природну степову екосистему області. Особливо стан довкілля погіршився за останні 70 років, з моменту масового післявоєнного будівництва нових шахт на Донбасі. 

У місцеве об'єднання ДП «Селідоввугілля», створене у 2005 році, раніше входило сім шахт. В роботі зараз чотири – «Шахта 1-3 Новогродівська», «Котляревська»,«Україна» та «Курахівська». А решта закриті та затоплюються притоками шахтних вод. 

Зміни в природі – Google не бреше 

Кожен день я ходжу на роботу повз невеликого ставка, що знаходиться в центрі шахтарського мономіста Селидово. І бачу, як змінюється колір води – від яскраво зеленого до темно-червоного. В залежності від пори року та навколишньої температури. 

Сервіс Google дозволяє подивитися, як змінюється вигляд водойми з супутника у часі. Наприклад, у травні 2012 року бачимо звичайний колір. Але на наступних знімках з кожним роком він змінюється і значно відрізняється від нормального кольору води в цей сезон року.

Які фактори призводять до цього? Звичайно, це привід для комплексного дослідження із залученням фахівців, які б визначили коло проблем і підказали рішення цих питань. А підстави для такого дослідження є! 

Той же пошуковик показує динаміку за темпами заростання водойми.

 

Де причина? 

Спочатку в думках «все каміння були в кошик» місцевого водоканалу. Його станція перекачування розташована якраз біля річки та в разі аварії можливе скидання стоків в неї. 

Не раз спостерігав аварії в різних частинах міста, коли смердючі річки каналізації, підживлювали ставок. Іноді це траплялось взимку, і тоді більша частина вулиці Перемоги перетворювалась в «шикарний» каток. Після такого бактеріологічного «підживлення» в невеликому ставку цілком можуть жити найрізноманітніші й різнокольорові форми життя. 

Місцеві жителі вже багато разів безрезультатно скаржилися, а згодом звикли до ситуації. Влада реагує своєрідно, з найменшими витратами – поставили таблички, які забороняють купання в ставку.

Про зараження нижніх ставків регулярно повідомляють місцеві ЗМІ. Про багаторічні забруднення говорять і форуми місцевих рибалок. Відгуки рибалок з «Карти рибалки» (https://fishmapia.com), на рибну ловлю риби зі ставка в Жовтому, розташованому в десятці кілометрів нижче по течії р. Солона, кажуть дуже красномовно про проблеми саме місцевого водоканалу.

Але і до впадіння до міського ставка колір річки має яскраво виражений червоний відтінок. Саме він змусив мене звернути увагу на якість місцевої води. 

Качки біля пішохідного мосту на річці Солона та аварія каналізаційного напірного трубопроводу, м.Селидове. Фото Едуарда Шварца 

Жителі скаржаться, влада розводить руками 

У міській пресі кілька разів потрапляли на очі публікації зі скаргами мешканців вулиці Миру на скидання шахтної води з закритої шахти ім. Коротченка. Якраз випав вільний час і я вирішив дослідити, що відбувається та оцінити, нехай навіть з аматорської точки зору. Побачене вразило, хоча впевнений, що масштаб проблеми - лише видима частина айсбергу. 

Скидання шахтних вод з закритої шахти ім. Коротченка, фото Едуарда Шварца

 

Вода незрозумілого кольору із неприємним запахом та піною біжить в річку Солона. Вона, як ми пам'ятаємо з курсу географії, спочатку впадає в річку Самара, потім Дніпро і далі в Чорне море. Я повернувся туди з вимірником рівня жорсткості. На жаль, цю рідину тільки з великою натяжкою можна називати водою.

Жорсткість шахтної води з потічка шахтної води після шахти ім. Коротченка.
Прилад показує перевищення граничного рівня по жорсткості більш ніж у 2 рази. Фото Едуарда Шварца.

І така ситуація зустрічається по всій області. Рідина з багатьох шахт, які ще працюють, та з ліквідованих підприємств накопичується спочатку в відстійниках, а потім скидається в загальну водну систему регіону. 

На порозі катастрофи

У пресі та по місцевому телебаченню жителі продовжують скаржитися на погане екологічне та соціальне положення, говорять про підтоплення шахтними водами своїх ділянок і будинків, на сморід рідини, що відкачується з закритої шахти, показують незліченну кількість листів і скарг до органів влади. Місцеві керівники поки тільки розводять руками, кажуть, що проблема глобальна, фінансування немає і рішення по одному місту в цілому ситуацію не врятує.

За роки реформування галузі в області закрито десятки шахт. І по кожній закритій шахті виникають одні й ті ж проблеми з водою. Вона або підніметься до природного рівня, або її потрібно відкачувати.

Відкачування притоків шахтних вод в Донецькій області виконувало держпідприємство «Укршахтгідрозахист», яке до війни розташовувалося в Макіївці. Наприклад, ще у 2007 році підприємство відкачувати з надр регіону щодоби до 100 тис. м3 шахтної води. Це понад 25 млн. м3 на рік. Потім шахтну воду очищуали від механічних домішок, знезаражували і скидали в малі річки Донбасу. Зараз організація перебралася до Києва, а ситуація погіршується. Київ далеко від шахт, брудні води потрапляють в Дніпро нижче за течією, тому столицю, напевно, мало турбує довкілля в регіоні.

Хоча існує Закон від березня 2005 року, в якому Верховна Рада затвердила загальнодержавну програму «Питна вода України» на 2006-2020 роки, а також галузеву програму «Чиста вода».

Проте змінюються уряди, але проблема не вирішується. Місцева влада просто не може осягнути ці питання, які схожі, але в кожному окремому випадку – індивідуальні. До їх вирішення потрібно підходити комплексно, мультиплікуючи підходи до кожного шахтарському містечку на весь регіон.

Виникає питання – невже держава не має бачення виходу з кризи та розуміння, що це не тільки екологічна проблема, а й гуманітарна? Адже вода для населення не просто одна з потреб, а життєва необхідність.

Приклади очищення шахтних вод

Донеччина мала значний науковий потенціал, у тому числі щодо вирішення задач промислового забруднення. Так про досвід очищення та використання шахтної води розповідали в публікації журналу «Вугілля України» у 2007 році: «ЗАТ«Аквасервіс» у 2006 р. на ліквідованій шахті«Брянцевській» (Луганська область), де були найгірші показники вихідної води в порівнянні з іншими вугільними підприємствами, протягом року проводило випробування пілотної мобільного установки очищення шахтної води продуктивністю 3 м³/ годину. Результат: очищена вода повністю відповідає вимогам стандарту» [1].

Ще один приклад. Для зниження споживання питної води на технічні потреби Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» використовувала шахтну воду, що надходила з погашених виробок.

За даними ВК «Краснолиманська» кількість очищеної шахтної води з 2007 по 2011 р. складала більш ніж 1 млн м³. При цьому вартість 1 м³ очищеної шахтної води у 2007-2008 рр. становила 2,79 грн, у 2009-2010 рр. – 4,47 грн. [2].  

При цьому вартість питної води, що постачається міськводоканалом сусіднього міста Родинське Донецької області в січні-грудні 2011 р. становила 7,9 грн за м³. Тобто майже вдвічі дорожче.

Вже у 2010 році видання «Вугілля України» писало, що фахівці науково-дослідного інституту «Донгіпрошахт» виконали проєктні опрацювання перекладу технічного водопостачання металургійного комплексу підприємства «Донецьксталь» на шахтну воду сусідньої шахти ім. М. Горького» [2], надалі передбачалося мультиплікувати цей досвід на інших підприємствах [3].

Війна, на жаль, втрутилася в ці плани та за сім років руху в бік розв'язання проблеми поки немає.

Що робити

На думку доктора технічних наук, співробітника НАН України, гідрогеолога Євгена Яковлєва ситуація вже є катастрофічною. У квітні 2020 року в інтерв'ю виданню KV, він сказав, що зміни вже практично незворотні:

«Ця точка (неповернення) вже тут. І що довше йде війна, то швидше ми її переступимо. Якісь землі будуть дуже сильно підтоплені, подібно пливунам. Зводяться до мінімуму можливості для сільськогосподарської діяльності через високий рівень засолення ґрунту. 

Про поверхневі й підземні води не йдеться в принципі, оскільки, вони погіршать свою якість ще сильніше. А це унеможливить їхнє вживання як питних.Територію буде розірвано на ділянки частково збереженого ландшафту через забруднення поверхневих і підземних водозаборів, деформацію поверхні та інженерних мереж» [4].

Гідрогеолог Євген Яковлєв, фото Станіслава Кондратьєва, джерело KV [4]

Євген Яковлєв наполягає, що почати потрібно з прискореного впровадження підземних вод в якості основних питних і продовжує, що Україні потрібно терміново розробити модель системи моніторингу екологічної ситуації у всьому Донбаському регіоні.

«Потрібно пам'ятати, що підйом рівнів підземних вод в шахтах в Донбасі – головний агент небезпечних екологічних змін. Нам необхідно не затоплення, а управління рівнями води при їх переході в новий рівноважний стан, тому що вода постійно піднімається вгору. Також необхідно створити експертну модель прогнозу рівнів і можливих ускладнень з осідань поверхні, виділень газу та впливу на стан інженерних мереж», – впевнений науковець.

Чи прислухаються до думки вченого у профільних міністерствах і місцевих органах влади? Думаю, що без тиску суспільства тут не обійтися.

Едуард Шварц, громадський активіст, м. Українськ, Донецька область

Джерела:

  1. Гулько С. Є., І. Гомаль І, Досвід і перспективи використання шахтних вод Вугілля України. - 2013. - №6 - С. 30 - 34.
  2. Кабаков А. С. Про доцільність будівництва на закритих шахтах і водоймах комплексів з виробництва питної води / А. С. Кабаков, А. С. Язев, О. Н. Титамир. Вугілля України. - 2007. - № 6. - С. 40 - 42.
  3. Синявський С. А. «Донецьксталь»: залучити шахтні води в народногосподарський оборот / С. А. Синявський, С. І. Резніков // Інвест-Україна: Міжнародний діловий журнал. - 2010. - № 3 (42). - С. 52 - 53.
  4. Гідрогеолог Євген Яковлєв: «Через затоплення шахт та підйом води територію Донеччини буде розірвано на ділянки» 30.04. 2020 р. спеціально для КіевVласті http://kievvlast.com.ua/text/gidrogeolog-evgen-yakovlev-cherez-zatoplennya-shaht-ta-pidjom-vodi-teritoriyu-donbasa-bude-rozirvano-na-dilyanki?fbclid=IwAR2Zz7j8aNiAyiygJs4TYaYiGarMAXS5VB937hgsDR3Iu5IOPQdi0Tcj4XI

ТЕХНІЧНИЙ ПАРТНЕР ПРОЕКТУ

Skachgroup - розробка і супровід інтернет-проектів