Українські ґрунти потребують негайної охорони

Повернутися в розділ Зелена свідомість
Поділитися з друзями -

Про те, які земельні багатства має країна, як розвивається ґрунтознавство та якого закону заради збереження та охорони родючості ґрунтів потребує галузь розказали науковці  Інституту ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського

За оцінками спеціалістів Національної академії аграрних наук України, ми маємо унікальний ґрунтовий покрив. Чорноземами зайнято більше 60% площі країни. Характеристики українських ґрунтів придатні до вирощування широкого спектру агрокультур. Завдяки родючості наших земель маємо провідні позиції у експорті соняшникової олії та зернових.

Проте незбалансоване користування та експлуатація природного багатства без належної культури землеробства поступово призводить до виснаження. При цьому відновлення займає не одне покоління. За даними науковців, для утворення 1 сантиметра родючого шару ґрунту в природних умовах необхідно 100 років.

Розмаїття українських земель

Докладніше з темою знайомимось у Харкові. До національного наукового центру «Інститут грунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського» (ННЦ ІГА) региональных журналистов запросив Харківський прес-клуб. У фойє будівлі Інституту нас зустрічає унікальна колекція ґрунтів, зібрана зі всієї країни – зі сходу на захід, з півдня на північ. Знайомство з експозицією ґрунтових монолітів проводить Вадим Соловей, кандидат сільськогосподарських наук, завідувач відділу ґрунтових ресурсів.

«Унікальність території України в тому, що на порівняно невеликій відстані з півдня на північ у нас змінюється кілька природних зон – зона змішаних лісів на Поліссі, далі лісостеп, північний степ, південний степ і сухий степ. І на цій порівняно невеликій відстані, де різко змінюються кліматичні умови, майже одна грунтоутвоюча порода. Це одна з найбільш цінних порід з точки зору родючості – лес», – коментує Вадим Соловей. Він пояснює, що єдина основа (лес) дає можливість аналізувати і вивчати ґрунти з урахуванням принципу єдиної відміни, що означає рівнозначність усіх факторів росту і розвитку рослин.

Вважається, що сама наука ґрунтознавство починається з праці основоположника наукового генетичного ґрунтознавства та зональної агрономії Василя Докучаєва «Руський чорнозем». Більше половини дослідження вченого базується саме на вивченні українських чорноземів.

В дослідженні 60 років ХХ сторіччя було виявлено і описано більше 800 видів ґрунтів. Наші ґрунти за рахунок їх різноманітності, підходять для різних сільськогосподарських культур. Основні фактори землеробства – ґрунт і клімат. 

Вся інформація про ґрунти зашифрована в профілі

Наприклад, чим краще умови зволоження, тим кращі умови для лісу, і менш сприятливі для трав. Так для Полісся характерні дерново-підзолисті ґрунти, для Рівненщини – торфовища. А Тернопільщина вважається своєрідним еталоном родючості ґрунтів, вони найбільш гумусовані.

Науковець зауважує, що всі наші чорноземи – це продукт посушливих умов, які формувались в залежності від глибини промочення та акумуляції зимової вологи.

«Українськи степи практично купаються взимку в воді, і це принципова відмінність українських чорноземів від інших», – зауважує Вадим Соловей.

Так каштанові ґрунти Херсонщини, Миколаївщини найбільш розорані, бо на них дуже гарно ростуть зернові. Донеччина та Луганщина мають в основному чорноземи звичайні на лесах, з дуже високою вологоємністю. На цих землях найкраще почуває себе соняшник, навіть при посухах влітку, саме за рахунок акумульованої зимової вологи.

Сумщина, за оцінками експерта, має оптимальне поєднання ґрунтів та зволоження і виходить у вітчизняні лідери з врожаїв кукурудзи.

Моніторинг стану грунтів

Щоб управляти, потрібно мати об’єктивні дані про якісний стан ґрунтів. Зараз держава здійснює дослідження шляхом проведення агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення, під час якої фіксується більш як двадцять показників якості ґрунтів. Але цього недостатньо. За правилами кожні 30 років держава має проводити повний моніторинг всіх сільськогосподарських угідь.

Дослідження зразків ґрунтів можна зробити у сучасній лабораторії інструментальних методів
досліджень ґрунтів, стандартизації та метрології ННЦ ІГА

На жаль, останній комплексний моніторинг стану українських ґрунтів проводився у 1957-1960 рр, відзначає доктор сільськогосподарських наук, професор Святослав Балюк, директор ННЦ ІГА. Це крупномасштабне дослідження вже застаріло, бо за 60 років ситуація змінилась, і відповідає реальності на 30-50%.

Спеціалісти стурбовані – за останні 25 років спостерігається зниження родючості ґрунтів. Насамперед це стосується зменшення вмісту гумусу, як інтегрального показника родючості.

Аналіз показує, що більшість землекористувачів не проводить жодних заходів, спрямованих на збереження ґрунтів та підвищення їхньої родючості. Вносяться дуже мало органічних добрив, хоча спеціалісти наголошують, що вони потрібні для балансу гумусу. У середньому господарства України вносять менше однієї тонни гною на гектар, а мінімальна норма, залежно від ґрунтово-кліматичної зони, становить від 8 до 14 тонн гною на гектар.

Такий споживацький підхід у землекористуванні призводить да погіршення якісного стану українських ґрунтів.

Професор Святослав Балюк зустрічає регіональних журналістів в Інституті грунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського

Земельна реформа та ризики

Професор Святослав Балюк вважає, що земельна реформа потрібна. Але ринку має передувати національний моніторинг, бо показники якості грунтів – важливий критерій формування ринкової ціни землі.

В умовах відкриття ринку землі, без державного регулювання і контролю умов землекористування, виникають ризики посилення деградації ґрунтів та зменшення їх родючості. Отже наступне покоління може зіткнутись зі значними проблемами з продовольчої безпеки.

Спеціалісти сподівались, що зміна форми власності сформує ефективного власника, який самостійно буде оберігати та збільшувати родючисть, проте у реальному виробництві цього не сталось.

Наразі маємо:

  • хаотичний тип землекористування,
  • повну безвідповідальність землекористувачів, що орендують ділянки,
  • неповноцінний земельний кадастр,
  • неефективний правовий захист грунтів,
  • недосконалий контроль стану родючості.

Отже науковці наголошують, що потрібна нова державна політика на основі Стратегії (Концепції) розвитку системи охорони земель в Україні на період до 2030 року.

Охорона ґрунтів та правове поле

До деградації ґрунтів призводять ерозія, кількісне та якісне зменшення органічних речовин, забруднення, засолення, ущільнення, втрата біологічного різноманіття, накриття, зсуви та повені.

Европейські та вітчизняні експерти зазначають, що ґрунти, по суті, є невідновлюваним ресурсом, бо швидкість їх деградації може бути значною, а процеси регенерації надзвичайно повільними й витратними. Тому важливо створити умови для їх відновлення

В Україні сформована відповідна законодавча база, та більшість норм і положень законів фактично не діють. Статистика та звітність свідчать, що основні заходи зі збереження родючості ґрунтів проводяться в мінімальних обсягах, а виробництво продукції часто призводить до виснаження природної родючості ґрунтів, наголошують науковці.

Щоб виправити цю ситуацію, необхідно:

  • прийняти Закон України «Про збереження ґрунтів та охорону їх родючості»,
  • розробити та прийняти Національну та регіональні програм охорони родючості ґрунтів,
  • провести великомасштабне ґрунтове обстеження.

Досвід провідних країн світу доводить, що витрати на відновлення ґрунтів є значно вищими, ніж витрати на їх збереження. Важливо змінити світоглядну позицію людей щодо ставлення до грунтів та виховати ефективного власника земельних ресурсів.

Змінити ситуацію має потужне лобіювання в уряді та у Верховній Раді нормативної бази, що допоможе захистити та зберегти природне багатство країни – українські чорноземи.

Підготувала Лариса Білозерова

ТЕХНІЧНИЙ ПАРТНЕР ПРОЕКТУ

Skachgroup - розробка і супровід інтернет-проектів