В березні-квітні 2015 під час освітнього туру за програмою «Угода про асоціацію між Україною та ЄС» журналісти українських регіональних ЗМІ знайомились з тим, як живеться сучасному поляку в Євросоюзі.

 
Польща – давній сусід України, країна з якою ми маємо найдовший західний кордон і, як наслідок, довгу історію взаємних відносин. До того ж ментальна дотичність, схожість мови, переплетені родинні зв’язки, приблизно однакова кількість населення. Все це ніби запрошує уважніше придивитись до успішного польського досвіду розвитку країни.

На початку  90-х після розвалу комуністичної системи наші країни були у схожих економічних умовах, проте поляки змогли втримати ситуацію. Вони обрали до керівництва держави лідерів, що почали з болісного, навіть часом хірургічного процесу проведення реформ. Відпущені ціни, гіперінфляція, розвал дотаційних підприємств, закриття цілих неприбуткових галузей. Цей період увійшов в історію країни як «шокова терапія». Як згадували  під час візиту деякі польські співрозмовники, на той час майже кожен другий з пересічних громадян був ладен «повісити Бальцеровича», тодішнього віце-премьера та міністра фінансів країни - ідеолога реформ.

 Рятівні кроки

Багато українців ще пам’ятає, як з 1989 -1990 років поширився в Україні так званий «електрошопінг». В українських магазинах польські туристи масово скуповували побутову техніку: утюги, кип’ятильники, соковарки. Золоті вироби також користувались ажіотажним попитом. А все просто – поляки рятували свої гроші, переводили у щось реальне, бо річна інфляція в Польщі тоді сягала майже 640%. Через рік-два  вже самостійна Україна стикнулась з гіперінфляцією та мільйонними купюрами в гаманцях.

В Гданьську разом з групою українських журналістів я зустрілась з легендарним лідером робітничого профсоюзного руху «Солідарність» Лехом Валенсою. В 1990 році він став першим  демократично обраним президентом Республіки Польща.

Були питання, як країна вийшла з хаосу 90-х, переводячи в дуже стислий термін планову економіку на ринкові рейки. Пан Президент відповів, що першим кроком польської економічної реформи було сприяння розвитку малого та середнього бізнесу. Максимальне спрощення всіх процедур реєстрації, зниження податку на прибуток з 27 до 19%, відкриття кредитних ліній для підприємців, адаптація законодавства до нормативно-правової бази ЄС. Все це підготувало сприятливий бізнес-клімат, економіка країни була готова прийняти іноземні інвестиції. У той же час антикорупційне законодавство встановило жорсткий контроль над доходами чиновників та політиків.

Основною реформою початку 90-х була прозора приватизація. Не ваучерна, якою пішла Україна слідом за російською «прихватизацією», а виключно за готівковий розрахунок. Це дозволило польським реформаторам на чолі з прем’єром Лешеком Бальцеровичем не допустити формування національної олігархії. Вони виключити таке пострадянське явище, як адміністративний «хопок» червоних директорів.

В Україні, на жаль, приватизація пройшла інакше. Ми отримали нових власників з основних акціонерів підприємств, які скуповуючи приватизаційні сертифікати за безцінь у своїх же робітників, акумулювали акції в одних руках.

Польське керівництво часів президентства Леха Валенси  витримало надзвичайний пресинг зі сторони населення, проте проявило витримку і волю, не звернувши реформи. За що і «поплатилось» програшем на наступних виборах 1995 року. Але головне – початок реформації країни та курс на євроінтеграцію – було зроблено.

Про сучасну польську економіку та соціально-економічне становище в Україні розмовляли з паном Богданом Борусевичем, Маршалком Сенату РП, учасником руху реформації Польщі в 90-ті роки (фото Solidarity Fund PL).

 
Улюблене дитя Євросоюзу?

Чи можна так назвати Польщу? Так, мабуть можна.

Проте треба зазначити, що польську державу можна порівняти не з примхливою дитиною, що отримує дорогі подарунки, а з сумлінним дисциплінованим учнем. І цю аналогію можна продовжити.

Країна сьогодні - вже як аспірант магістерського відділення, в якого варто повчитись, як використовувати надані ресурси і знання. До речі, щоб фахово, на одному рівні з «зубрами» - країнами-засновниками Польща була представлена у Євросоюзі, ще у 1993 році було створено Європейський Колегіум.

Навчальний заклад післядипломної освіти було відкрито в королівській резиденції Натоліні у передмісті Варшави. До моменту вступу в ЕС (2004 рік) було сформовано потужні кадри, які потім приймали участь у формуванні інтеграційних документів. Можливо обізнаністю спеціалістів також можна пояснити такий успішний хід приєднання до союзу.

Щорічний випуск в Натоліні. Фото з сайту Колегіуму

Випускники Колегіуму зараз працюють на благо держави, представляючи інтереси Польщі в інституціях ЄС. В 2015 році в Натоліні за рахунок бюджету Республіки Польща навчаються 12 українських студентів, в програмі - курси з інституцій ЄС, права, економіки, політики та політології.

З часу вступу у 2004 року до Євросоюзу країна отримала для свого розвитку значні кошти від ЄС. За десять років ця сума сягнула 81,7 млрд. євро. Проте на відміну, наприклад, від Греції, Польща скористалась ними з максимальною прозорістю та ефективністю.

Розподілення коштів у порівнянні з другими державами - членами ЄС за період 2007-2013 рр.

На графіку, який було надано Міністерством інфраструктури і розвитку можна відзначити, що Польща отримала на реалізацію політики вирівнювання територій  в 2007-2013 роках 67,5 млрд. євро.

Під час зустрічі у Міністерстві інфраструктури і розвитку Мартина Ольшевська з Департаменту координації реалізації європейських фондів детально розказала про розміри та напрями фінансової допомоги від ЄС.

До 2004 року на підготовку до вступу в Євросоюз країна отримала 5,7 млрд. евро.

За 2004-2006 роки - 14,2 млрд. євро. Ці кошти пішли на реалізацію  більш як 90 тисяч проектів, основну увагу в Польщі приділили сільському господарству та риболовству.

У 2007-2013 роки  допомога сягнула вже 67,5 млрд. євро. За цей час було  реалізовано біля 100 тисяч проектів. При цьому європейські інституції жорстко слідкували за прозорістю проведення тендерів, цільовим використанням, термінами та якістю виконання проектів. Існує досить складна бюрократична процедура контролю та звітності за використанням фінансів.

 На що держава витрачає європейські гроші

Яким чином у Польщі використали фінанси для реалізації політики вирівнювання на 2007- 2013 роки?

З представленої діаграми видно, що основні зусилля - 41% з загальної суми 67,5 млрд. євро - було направлено на розвиток транспортної інфраструктури; 25%, а це 17,3 млрд. євро, було направлено у кожне з 16 воєводств для фінансування регіональних програм розвитку. Третій сектор за розміром фінансування 15%, або 10 млрд. євро – на розвиток людського капіталу. На інновації у господарчому секторі було направлено 13% (8,6 млрд. євро).

Але час іде, і зараз реалізують плани нового шестирічного періоду. Так, ЕС розвивається за принципами планово-ринкової економіки, «шестирічками».

Європейська комісія схвалила представлені програми розвитку до 2020 року. На новий, останній період європейської фінансової допомоги, для реалізації політики вирівнювання в 2014-2020 роках Республіка Польща отримає 82,5 млрд. євро.

На розвиток сільського господарства - 32 млрд. євро.

Ще 5 млрд. євро отримає держава завдяки іншим інструментам та фондовим програмам.

Разом ця сума складає 119,5 млрд. евро. Немає сумніву, що ці кошти підуть на подальший розвиток держави і підвищення рівня життя громадян.

Стан економіки, соціальний рівень

Останні десять років країна досить стабільно розвивається, навіть у порівнянні з країнами-економічними лідерами Європейського Союзу.

Цікавий факт: під час останньої кризи 2008-2009 років Польща не знизила темпи росту ВВП, а з 2012 року навіть має профіцит державного бюджет.  У 2014 році показник дефляції зафіксовано на рівні 1,6%. Про це повідомив керівник програм Фонду міжнародної солідарності Адам Зауер.

Фонд було створено в кінці 90-х за ініціативи Президента Республіки Польща для допомоги країнам з перехідною економікою. Польща, яка на собі відчула тяжкий процес становлення ринкової економіки та пов’язані з цим соціальну кризу та політичні виклики, в свою чергу зараз підтримує інших.

З 2012 року Фонд міжнародної солідарності реалізував понад 100 проектів загальною вартістю біля 30 млн. злотих, зокрема в Україні, Молдові, Казахстані та Грузії.

Адам Зауер також поінформував , що середня тривалість життя в Польщі – для жінок 80,9 років і 72,4 - для чоловіків. Для порівняння цей показник в Україні: жінки - 73,9, а чоловіки – 62 роки.

Офіційно нарахована середня зарплатня за інформацією Головного статуправління на лютий 2015 року – 3940 злотих (приблизно1200 доларів США). В сфері державного управління і місцевого самоврядування середня  зарплатня біля 4600 злотих, в освітній сфері – 4800 злотих в місяць.

Один з важливих соціальних показників – безробіття. В 2014 році -12%, це немало, але в 2004 році статистика була дуже невтішна. Середній рівень по країні тоді був 18%, а в деяких регіонах доходило до 30%.

Графік рівень безробіття в країнах ЄС в 2004 та 2012 роках.

 
Місцеве самоврядування – приклад найуспішнішої реформи

Є особливий об’єднуючий момент серед всіх політичних сил та експертів Польщі. Всі вони відзначають реальний успіх реформи самоврядування.

В 1990 році було прийнято закон «Про місцеве самоврядування». Він передбачав централізовану модель політики регіонального розвитку, де  основними підрозділами були муніципалітети і воєводства.

За новим Законом, прийнятим у 1998 році, кількість воєводств скоротилась: було 49, а стало 16. На перший план було поставлено розвиток найменшої адміністративно-територіальної одиниці – ґміни (від нім. Gemeinde – спільнота, громада).

Інституційні зміни та посилення ролі органів місцевого самоврядування супроводжувались децентрализацією управління фондами ЄС і бюджетною самостійністю. Регіональна влада має можливість сама управляти фондами ЕС.

Наприклад, 17,3 млрд. євро отриманих  для фінансування регіональних програм від ЄС було направлено у кожне з 16 воєводств на програми оперативного розвитку. Проте ці гроші не осіли в регіональному управлінні казначейства, такої інституції в Польщі взагалі не існує. Фінанси пішли у всі ланки місцевого самоврядування, основою якого є саме ґміна.

Гміна, повіт і воєводство мають на своїх рівнях власну частину відповідальності за функціонування громад у всіх сферах життя мешканців: освіти, охорони здоров’я, розбудови інфраструктури тощо. Гміна, наприклад, фінансує поліклініку, повіт – лікарню, а воєводство – клінічний центр. Гроші розподіляються не зверху вниз, як в Україні – кому на що вистачить, а горизонтально по всіх рівнях.

Створена збалансована система региональної політики, кожен суб’єкт якої діє в межах своєї компетенції. В Польщі 16 воєводств, 314 повітів і 66 міст з правами повіта та 2479 ґмин.

Щоправда поляки, рівняючись на Бальцеровича, продовжують думати про подальше удосконалення. Експерти аналізують, чи не є зайвою така ланка, як повіт. Як і роки тому, при укрупненні воєводств, ця ідея має масу противників в адміністративних органах. Бо Польща не є винятком - у будь якій країні більшість чиновників не вітають скорочень та не хочуть покидати свої керівні посади. Втім поляки довели, що вміють знаходити раціональні та збалансовані рішення.

Лариса Білозерова

Графічні ілюстрації надано Міністерством інфраструктури і розвитку РП.

Матеріал створено за сприяння Фонду міжнародної солідарності (Solidarity Fund PL) та Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).